Когда окончится война - Александр Иванов

Когда окончится война,

И мальчик выбежит за хлебом,

Земли коснется тишина,

Непостижимая, как небо.

И в этой хрупкой тишине

Бог времена и судьбы свяжет,

Замрут созвездья в вышине,

И чей-то голос тихо скажет:

"Мама, я вернулся домой,

Мама, я вернулся живой.

Бог обещал нам простить все сполна

Когда окончится война,

Когда окончится война".

Когда окончится война,

И мой народ залечит раны,

Новорожденная страна

Отбросит мощи великана.

И вдруг окажется, что жизнь

Имеет главное значенье,

А мы над пропастью во ржи

Сражались с собственною тенью.

Когда окончится война

Единой верой в милосердье,

Любовь останется одна

Для всех религией последней.

И век из века без любви

На этой маленькой планете

Мы были вовсе не враги,

А просто брошенные дети.

Коли скінчиться війна,

І хлопчик вибіжить за хлібом,

Землі торкнеться тиша,

Незбагненна, як небо.

І в цій тендітній тиші

Бог часи та долі зв'яже,

Замруть сузір'я у висоті,

І чийсь голос тихо скаже:

"Мамо, я повернувся додому,

Мамо, я повернувся живий.

Бог обіцяв нам пробачити все сповна

Коли скінчиться війна,

Коли скінчиться війна».

Коли скінчиться війна,

І мій народ залікує рани,

Новонароджена країна

Відкине мощі велетня.

І раптом виявиться, що життя

Має головне значення,

А ми над прірвою у житі

Воювали з власною тінню.

Коли скінчиться війна

Єдиною вірою в милосердя,

Кохання залишиться одне

Для всіх релігією є останньою.

І століття з віку без кохання

На цій маленькій планеті

Ми були зовсім не вороги,

А просто покинуті діти.